Проблеми мотивації навчання. Думки вчителів
Бондар Світлана Анатоліївна, учитель хімії та біології
Про мотивацію учнів…
Чи можливо це?
Чи можливо це?
Мотивація. Самомотивація. Мотиватори… Слова, якими сьогодні майорять ЗМІ, про які говорять психологи, тренери особистісного розвитку, педагоги тощо.
Питання мотивації вкрай важливі і в педагогічній діяльності вчителя. Як з точки зору власної мотивації до саморозвитку, вдосконалення професійної діяльності, так і мотивації учнів до навчання!
Як я розумію поняття мотивація? Для мене це певне стимулювання до дій, це те, що формує прагнення та готовність діяти в певному напрямі.
Як зазначають психологи, в основі мотиву завжди лежить потреба у чомусь. Відповідно, щоб виник мотив, потрібно спочатку сформувати потребу і прийти до усвідомлення, чого ти саме прагнеш або чого тобі не вистачає.
Відповідно, якщо ми говоримо про учня, то як ми не лякали б його незадовільними оцінками, або не заохочували високими, якби не переконували в тому, що йому потрібні знання, які ми передаємо та формуємо, жодної мотивації у нього не буде! Буде примус, буде бажання догодити, не відставати від інших, не засмучувати батьків… В якійсь мірі це теж мотив, звісно. Але треба поглянути на ту потребу, яка лежить в основі. Чи в тому вона, щоб відкрити для себе щось нове, вдосконалити свої знання чи можливо розширити кругозір? Однозначно, ні.
Тож, на мою думку, слід дивитися глибше і думати не над тим, яким чином замотивувати, а над тим, як сформувати потребу в знаннях, розвитку, самовдосконаленні! Як сформувати інтерес дитини до навчання та бажання вчитися, щоб вона сама згодом усвідомила цю потребу і тоді ніякі зовнішні стимули не знадобляться. Лише підтримка та допомога! При чому спільна, як батьків, так і вчителів!
Мотивація. Самомотивація. Мотиватори… Слова, якими сьогодні майорять ЗМІ, про які говорять психологи, тренери особистісного розвитку, педагоги тощо.
Питання мотивації вкрай важливі і в педагогічній діяльності вчителя. Як з точки зору власної мотивації до саморозвитку, вдосконалення професійної діяльності, так і мотивації учнів до навчання!
Як я розумію поняття мотивація? Для мене це певне стимулювання до дій, це те, що формує прагнення та готовність діяти в певному напрямі.
Як зазначають психологи, в основі мотиву завжди лежить потреба у чомусь. Відповідно, щоб виник мотив, потрібно спочатку сформувати потребу і прийти до усвідомлення, чого ти саме прагнеш або чого тобі не вистачає.
Відповідно, якщо ми говоримо про учня, то як ми не лякали б його незадовільними оцінками, або не заохочували високими, якби не переконували в тому, що йому потрібні знання, які ми передаємо та формуємо, жодної мотивації у нього не буде! Буде примус, буде бажання догодити, не відставати від інших, не засмучувати батьків… В якійсь мірі це теж мотив, звісно. Але треба поглянути на ту потребу, яка лежить в основі. Чи в тому вона, щоб відкрити для себе щось нове, вдосконалити свої знання чи можливо розширити кругозір? Однозначно, ні.
Тож, на мою думку, слід дивитися глибше і думати не над тим, яким чином замотивувати, а над тим, як сформувати потребу в знаннях, розвитку, самовдосконаленні! Як сформувати інтерес дитини до навчання та бажання вчитися, щоб вона сама згодом усвідомила цю потребу і тоді ніякі зовнішні стимули не знадобляться. Лише підтримка та допомога! При чому спільна, як батьків, так і вчителів!
Вєлікоцька Ірина Іванівна, учитель математики
Нелегке завдання для вчителя
Перед вчителем завжди постає нелегке завдання не просто дати учням ґрунтовні знання, а й мотивувати їх до навчання. Про це вчитель розмірковує кожного разу, коли готується до уроку. Абсолютного рецепту не існує. Не потрібно багато гадати, якщо тема легко вкладається в практику життя, коли урок різнобарвлений історичними подіями, географічними відкриттями, поетично прикрашений. Але коли потрібно викликати інтерес до формул скороченого множення, то тут варті неабиякі віртуозні навички вчителя. Починаєш вигадувати нестандартні завдання, «прив’язувати» відповіді задач до вигаданих тематичних прикрас уроку, придумувати ігрові моменти, щоб викликати дух змагання, перемоги, пригадувати цікаві історичні факти до тематики уроку, «кликати» на допомогу Інтернет з його віртуальними навчальними майданчиками, створювати систему накопичувальних балів до конкретного уроку… Хочеться, щоб після того, як учитель зробив паузу, учень з вогником в очах спитав: «А що далі?...». Це дорогого коштує. Якщо так сталося, то можна з впевненістю сказати, що вчитель відбувся. Категорична не згодна з твердженням, що для того, щоб діти отримали гарні знання, як то говорять російською – «все средства хороши». В погоні за «уявною» успішністю, можна травмувати дитину психологічно, і не факт, що вона за це вчителю буде вдячна. У намаганні знайти спосіб заохотити учнів до навчання неабияким помічником стають ґрунтовні знання з психології, надбані тривалим педагогічним досвідом методичні прийоми. Знаю, що дійсно працює справедливе оцінювання, добре слово вчителя і головне – вірити у своїх учнів, щоб вони самі могли повірити в себе і це буде найкращим мотиватором для дитини!
Крамар Юрій Іванович, учитель фізики
Надзадача педагога
Мотивація навчальної діяльності може бути умовно поділена на безпосередньо пов’язану з навчанням та таку, що впливає на процес навчання.
До першого виду можна віднести зацікавлення учнів новими фактами, явищами, експериментами, демонстраціями, практичною користю та інше.
До другого виду відносяться мотиви:
Наприклад, кожен учень розуміє, що навчання його обов’язок, це в майбутньому допоможе успішно здати ЗНО і вступити до престижного університету, отримати омріяну спеціальність. Але ці мотиви діють для старшокласників, та і то тільки для найсвідоміших. Реально діючі мотиви зазвичай стосується теперішнього часу або найближчого майбутнього: отримувати добрі оцінки, заохочення вчителів та батьків, більше часу на дозвілля тощо.
Але звичайно формування мотивації навчання повинно базуватися на меті – отримання якісної освіти, для себе, для досягнення успіху у подальшому житті. А відтак надзадача педагога – допомогти учням усвідомити цю мету. Усвідомлення цієї мети – найкраща і найдієвіша мотивація навчальної діяльності.
До першого виду можна віднести зацікавлення учнів новими фактами, явищами, експериментами, демонстраціями, практичною користю та інше.
До другого виду відносяться мотиви:
- Відповідальність перед батьками та іншими значимими та авторитетними для учня людьми;
- Прагнення отримувати добрі оцінки, бажання бути визнаними, переможцями, лідерами;
- Прагнення запобігти неприємностям, поганим оцінкам, обмеженням та покаранням тощо.
Наприклад, кожен учень розуміє, що навчання його обов’язок, це в майбутньому допоможе успішно здати ЗНО і вступити до престижного університету, отримати омріяну спеціальність. Але ці мотиви діють для старшокласників, та і то тільки для найсвідоміших. Реально діючі мотиви зазвичай стосується теперішнього часу або найближчого майбутнього: отримувати добрі оцінки, заохочення вчителів та батьків, більше часу на дозвілля тощо.
Але звичайно формування мотивації навчання повинно базуватися на меті – отримання якісної освіти, для себе, для досягнення успіху у подальшому житті. А відтак надзадача педагога – допомогти учням усвідомити цю мету. Усвідомлення цієї мети – найкраща і найдієвіша мотивація навчальної діяльності.
Сирова Наталія Іванівна, учитель географії
Рушійна сила уроку
Мотивація на уроці його рушійна сила. Це якість знань на уроці, це світогляд дітей до яких ти звертаєшся із якими ти працюєш. Це їхні вчинки, їхні стосунки між собою, з тобою, з іншими людьми, це їхня поведінка. А що треба зробити щоб своїх учнів мотивувати до навчання? Щоб їхня зацікавленість навчанням була присутня якомога більше часу шкільного життя?
Любов….. Ось моя відповідь. Любов до дитини з якою ти працюєш. Твої добрі відкриті очі на уроці.
Твій спосіб спілкування з дітьми – завжди доброзичливий, пронизаний добрими намірами - навчати і тільки навчати. Вчиш ти і тебе навчають діти. Ти разом з ними проживаєш їхнє життя. У нас унікальна професія. Ми завжди молоді та юні душею. Ми разом зі своїми учнями граємо, ростемо, співпереживаємо… Тобто ми їх просто любимо! Любиш дітей, свою професію, свій предмет, вкладаєш у цю справу душу і серце – ц е і є мотивація. Ота рушійна сила яка змусить тебе бути і креативним, і комунікаційним, і бути з дітьми на одній хвилі.
Любов….. Ось моя відповідь. Любов до дитини з якою ти працюєш. Твої добрі відкриті очі на уроці.
Твій спосіб спілкування з дітьми – завжди доброзичливий, пронизаний добрими намірами - навчати і тільки навчати. Вчиш ти і тебе навчають діти. Ти разом з ними проживаєш їхнє життя. У нас унікальна професія. Ми завжди молоді та юні душею. Ми разом зі своїми учнями граємо, ростемо, співпереживаємо… Тобто ми їх просто любимо! Любиш дітей, свою професію, свій предмет, вкладаєш у цю справу душу і серце – ц е і є мотивація. Ота рушійна сила яка змусить тебе бути і креативним, і комунікаційним, і бути з дітьми на одній хвилі.
Лазарєв Володимир Васильович, учитель інформатики
Мотиваційні сфери дитини
Що таке мотивація? Це питання виникало раніше, та виникає і досі. Розглядалося воно також і багатьма вченими, які висловлювали свої думки на подану тему. "Як заохотити дитину вчитися?" Це питання виникає у багатьох (учителі, батьки, психологи та наукові діячі).
В кожному віці, скажемо так, існує своя мотивація.
З народження у дитини виникає потреба в їжі, теплі та захисті. Через забезпечення цих потреб дитина отримує задоволення.
У початковій школі дитині хочеться дізнатися про те, з чого зроблений предмет, як він рухається та т.п. І коли у дитини із хаосу літер неймовірним чином (дивом!) складається СЛОВО, дитина отримує надзвичайне пізнавальне задоволення. У дитини прокинувся інтерес. Вона може це робити. Тобто, викликаний інтерес до нових вмінь – є мотивацією дитини до навчання в цьому віці.
Після шести років дитині цікаво дізнатися більше про світ, ніж про себе саму. Тому у початковій школі дитина зацікавлена у навчанні, тільки потрібно правильно її мотивувати та направити на отримання нових знань. Для цього потрібно більше орієнтуватися на ігрову діяльність: «Навчати, граючись» або «граючись, навчати». Бо гра — це спосіб життя і діяльності дитини. Гратися — це завжди весело, цікаво. Під час гри дитина позасвідомо, без напруги засвоює, і закріплює надзвичайно багато інформації.
Якщо говорити про основну школу, то тут основний інтерес звернений до себе: «я – крутіше», «я – гарніше», «я – розумніше за інших»). Та всі сили підлітка спрямовані на те, щоб це дізнатися. Виникає зовнішня мотивація (під впливом і тиском зовнішніх імпульсів): « я навчаюся для того, щоб …, а саме навчання мене вже не мотивує». Внутрішня мотивація – це коли мені цікава сама дія, а зовнішня мотивація – це коли «я вивчаю предмет для того, щоб…». Ми вчимося тому, що потрібно, а наш інтерес лежить в іншому місці.
Підлітки дуже потребують справедливих і впевнених батьків, що володіють авторитетом. Від дорослих діти чекають схвалення своєї роботи, надання здійснимих завдань, поваги своєї незалежності. Для підлітків кращим мотивом діяльності будуть інтерес і підтримка з боку батьків, а не їхній невсипущий контроль.
Для старшокласників переважною діяльністю є спілкування, основними значущими особистостями – друзі, однокласники та однолітки. Для них цікавим методом навчання буде інтерактивний, коли реалізується потреба підлітка в спілкуванні. Також буде добре, якщо в учня є можливість вибору завдання. Так як підлітки дуже вразливі, буде доцільним акцентувати увагу на успіхах дитини, а не на поразках та невдачах. Адже невдача – це розчарування, яке, в свою чергу, веде до браку мотивації та відмови робити завдання знову.
Отже, сформувати мотивацію неможливо без урахування вікових особливостей дитини. Тому зараз щоб дізнатися, чому дитина не хоче вчитися, потрібно з'ясувати, які сторони мотиваційної сфери у неї погано сформовані і які засоби впливу потрібно використати, щоб сформувати у дитини мотивацію до навчання.
В кожному віці, скажемо так, існує своя мотивація.
З народження у дитини виникає потреба в їжі, теплі та захисті. Через забезпечення цих потреб дитина отримує задоволення.
У початковій школі дитині хочеться дізнатися про те, з чого зроблений предмет, як він рухається та т.п. І коли у дитини із хаосу літер неймовірним чином (дивом!) складається СЛОВО, дитина отримує надзвичайне пізнавальне задоволення. У дитини прокинувся інтерес. Вона може це робити. Тобто, викликаний інтерес до нових вмінь – є мотивацією дитини до навчання в цьому віці.
Після шести років дитині цікаво дізнатися більше про світ, ніж про себе саму. Тому у початковій школі дитина зацікавлена у навчанні, тільки потрібно правильно її мотивувати та направити на отримання нових знань. Для цього потрібно більше орієнтуватися на ігрову діяльність: «Навчати, граючись» або «граючись, навчати». Бо гра — це спосіб життя і діяльності дитини. Гратися — це завжди весело, цікаво. Під час гри дитина позасвідомо, без напруги засвоює, і закріплює надзвичайно багато інформації.
Якщо говорити про основну школу, то тут основний інтерес звернений до себе: «я – крутіше», «я – гарніше», «я – розумніше за інших»). Та всі сили підлітка спрямовані на те, щоб це дізнатися. Виникає зовнішня мотивація (під впливом і тиском зовнішніх імпульсів): « я навчаюся для того, щоб …, а саме навчання мене вже не мотивує». Внутрішня мотивація – це коли мені цікава сама дія, а зовнішня мотивація – це коли «я вивчаю предмет для того, щоб…». Ми вчимося тому, що потрібно, а наш інтерес лежить в іншому місці.
Підлітки дуже потребують справедливих і впевнених батьків, що володіють авторитетом. Від дорослих діти чекають схвалення своєї роботи, надання здійснимих завдань, поваги своєї незалежності. Для підлітків кращим мотивом діяльності будуть інтерес і підтримка з боку батьків, а не їхній невсипущий контроль.
Для старшокласників переважною діяльністю є спілкування, основними значущими особистостями – друзі, однокласники та однолітки. Для них цікавим методом навчання буде інтерактивний, коли реалізується потреба підлітка в спілкуванні. Також буде добре, якщо в учня є можливість вибору завдання. Так як підлітки дуже вразливі, буде доцільним акцентувати увагу на успіхах дитини, а не на поразках та невдачах. Адже невдача – це розчарування, яке, в свою чергу, веде до браку мотивації та відмови робити завдання знову.
Отже, сформувати мотивацію неможливо без урахування вікових особливостей дитини. Тому зараз щоб дізнатися, чому дитина не хоче вчитися, потрібно з'ясувати, які сторони мотиваційної сфери у неї погано сформовані і які засоби впливу потрібно використати, щоб сформувати у дитини мотивацію до навчання.
Трифонова Оксана Володимирівна, учитель економіки
Про мотивацію на уроках економіки
Економіка – це вміння користуватися життям найкращим чином.
Дж. Бернард Шоу
Дж. Бернард Шоу
Економіка є однією з найдавніших наук, що вивчає одну зі сфер життя як окремої людини, так і суспільства в цілому. Сьогоднішнє життя в умовах ринкової економіки дає людині дві можливості: реалізувати себе в суспільстві й забезпечити фінансово. Перша – стати найманим працівником, продаючи свої знання й уміння роботодавцям. Друга – самому стати роботодавцем, відкрити власну справу, стати господарем.
Сьогодні ми працюємо з учнями, у майбутньому вони здобудуть якусь професію. Та ким би вони не стали – учителем, лікарем, військовим, бізнесменом, артистом чи спортсменом, вони будуть жити за певних економічних умов. Економіка буде невід’ємною складовою їхнього життя. Адже вижити й пристосуватися до сучасних економічних умов неможливо без знання елементарних закономірностей ринкової економіки. Серйозна увага при цьому приділяється якісному рівню знань та вмінь, що формується в процесі вивчення економіки.
Сьогодні ми працюємо з учнями, у майбутньому вони здобудуть якусь професію. Та ким би вони не стали – учителем, лікарем, військовим, бізнесменом, артистом чи спортсменом, вони будуть жити за певних економічних умов. Економіка буде невід’ємною складовою їхнього життя. Адже вижити й пристосуватися до сучасних економічних умов неможливо без знання елементарних закономірностей ринкової економіки. Серйозна увага при цьому приділяється якісному рівню знань та вмінь, що формується в процесі вивчення економіки.